Вірші В. Сухомлинського — це частина його літературної спадщини, яка є досить важливою для української літератури, адже автор використовував віршовану форму, через яку він виражав свої погляди на життя, моральні цінності та виховання.
Вірші В.О. Сухомлинського
Василь Сухомлинський – український педагог, письменник і публіцист, який залишив великий слід у розвитку української освіти та літератури. За час свого життя Сухомлинський написав чимало віршів для дорослих та творів для дітей шкільного віку. Його педагогічні погляди та літературні твори продовжують впливати на педагогічну практику та виховання молоді до сьогодні.
Щаслива цвіте Україна
Стоїть над Дніпром невмирущий
Поет український бунтар,
Увічнений в бронзі, граніті
І в серці народнім Кобзар.
Коли у степах України
Настане світанку пора,
Вдивляються очі поета
В широкі простори Дніпра.
І бачить поет Україну
Не ту, що колись оспівав,-
Встає перед ним Придніпров’я
В чудовому сяйві заграв.
В сліпучих огнях Дніпрельстану –
Муровані села в садах,
Ведуть трактори електричні
Плуги на безкраїх ланах.
І люди – не ті, що німими
З дітками на панщину йшли,
Не ті, що скорботу одвічну
В серцях до могили несли.
У праці оновленій щастя
Знайшов своє звільнений люд:
Іде на роботу з піснями,
Що славлять Вітчизну і труд.
І скоро Дніпро повноводний
Віддасть свої води живі
Просторам пустині, де землю
І трави сушив суховій.
Учительці
Не забуду ніколи хвилини,
Як прийшов я до вас малюком.
Двадцять весен бузки розквітали
З того часу за вашим вікном.
Ви той тихий і сонячний ранок
Неповторним зробила для нас.
Ви ввели нас в життя Батьківщини,
Ввівши в світлий, омріяний клас.
В наші душі всю велич Вітчизни
Ви зуміли тоді донести
І навчили не тільки читати,
А й любити, творити, рости.
Роки йшли, і життя розцвітало,
Учні ваші змужніли давно,
Та навіки лишилася згадка
Про любиме і рідне село.
І про сонячний день вересневий,
Як на першім листку в букварі,
І про світло в вікні серед ночі
У будинку шкільнім на горі.
І для вас, Катерино Петрівно,
Ми бажаємо ранків ясних
Вересневих багато-багато-
Серед щастя дитячого й книг.
У Каховці зустрілися друзі
На Дніпрі в сорок третьому році
Два солдати зустрілись в бою.
Почали в легендарній Каховці
Щиру дружбу солдатську свою.
Привели їх воєнні дороги
Аж до Ельби, скінчилась війна,
В мирнім сяйві зірок перемоги
Зустрічала їх дома весна.
В рідний край повернулися друзі –
В чигиринський колгосп хлібороб,
А другий, лісоруб з Білорусі,
У поліське село над Дніпром.
Та коли навесні пароплави
На Каховку пішли по ріці,
З орденами солдатської слави
Гімнастьорки наділи бійці.
Бо гудки пароплавів звучали
Довгожданим наказом для них,
Бо вогні на далекім причалі
Як заграви ночей фронтових.
І в Каховці зустрілися знову
Вірні друзі старі, фронтові:
На велику народну будову
Клич Вітчизни тепер їх привів.
Я був на далекій чужині
Я був на далекій чужині, –
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе.
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить.
Я був на далекій чужині,
Дивився на зорі ясні –
Одні вони в небі осіннім,
Та в серці людськім не одні.
Я очі прекрасні й відверті
В країнах чужих зустрічав,
Та вірним лишився до смерті
Далеким і рідним очам.
Бо в них неповторно – єдине
Єднання думок і чуттів,
Бо в них видно душу людини,
Красиву й правдиву в житті.
Я слухав пісні на чужині –
Хороші думки в тих словах,
Але то не крила орлині,
Що є в наших рідних піснях…
Олександрія
Поїзд підходить до рідного міста.
– Олександрія! – сказав провідник.
Бачу в вікні незнайомі квартали,
Тихий майдан біля колії зник.
Серце схвильоване б’ється частіше
(Рідний бо дим нам солодкий, мовляв…).
Світлі будинки стоять на майдані,
Там, де пустир непривітний лежав.
Ось шахтарі поспішають на зміну,
Кличе до шахти веселий гудок;
Йду мимоволі за місто, до шахти,
За шахтарями прискорюю крок.
Там, де село починалося тихе,
Де ми в дитинстві ловили щурів, –
Знову квартали, і вже прийнялися
Перші дерева шахтарських садків.
Біля нового шахтарського клубу
Дошка пошани, – портрети на ній
Друзів дитинства, що славу приносять
Олександрії моїй трудовій.
Здраствуйте, друзі мої однолітки!
Кожен із вас по сторінці вписав
В скромний літопис шахтарського міста,
Щоб розцвіла його юна краса,
Щоб поїзди по просторам Вітчизни
Вугіль із нашого міста везли,
Щоб корпуси кам’яні серед степу
В рідному місті найшвидше зросли,
Щоб молоділа Олександрія,
Квіткою стала в шахтарськім вінку,
І щоб про труд наш складали поети
Пісню натхненну, щасливу, дзвінку.
Дивина
Лошатко танцювало в парку.
Було там гамірно і жарко.
Втомилося, на лаву впало,
Яку недавно фарбували.
Прокинулося: що за гра?
Таке смугасте, як матрац.
Дивується: оце загадка.
Я зебра вже чи ще лошатко?
Моя Вітчизна
Я був на далекій чужині, –
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе.
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить.
Я був на далекій чужині,
Дивився на зорі ясні –
Одні вони в небі осіннім,
Та в серці людськім не одні.
Я очі прекрасні й відверті
В країнах чужих зустрічав,
Та вірним лишився до смерті
Далеким і рідним очам.
Бо в них неповторно – єдине
Єднання думок і чуттів,
Бо в них видно душу людини,
Красиву й правдиву в житті.
Я слухав пісні на чужині –
Хороші думки в тих словах,
Але то не крила орлині,
Що є в наших рідних піснях…
Вірш Сухомлинського про Україну поєднує в собі національний патріотизм, глибоке почуття любові до рідної землі, вірність народним традиціям і надію на майбутнє.
Твори Сухомлинського для дітей шкільного віку
Василь Сухомлинський написав понад тисячу казок та оповідань для дітей, які стали важливим елементом його педагогічної спадщини. Його твори сповнені глибоких моральних уроків, любові до природи, доброти, чесності та співчуття. Вони спрямовані на формування в дітей людяності, поваги до інших і прагнення робити добро.
- “Як Наталочка стала чемною”;
- “Горбатенька дівчинка”;
- “Паляниця і півник”;
- “Чому плакала калина?”;
- “Яблунька і літо”;
- “Сонце і соняшник”;
- “Як їжачок друзів виручав”;
- “Сад у серці”;
- “Куди поспішали мурашки?”;
- “Як хлопчик хотів пригорнути сонце”;
- “Який слід залишила твоя рука?”;
- “Скільки важить пісня?”;
- “Троянда і дуб”;
- “Легенда про матір”;
- “Червона квітка і біла пташка”;
- “Пісня жайворонка”;
- “Вогнегривий коник”;
- “Два метелики”;
- “Жайворонок і пшениця”;
- “Казка про маленьке серце і велике серце”.
Сухомлинський створював свої твори з любов’ю до дітей, намагаючись через прості життєві історії навчити їх бути добрими, мудрими і чуйними. Його твори залишаються актуальними і сьогодні, їх читають у школах і вдома.
Раннє життя майбутнього педагога та письменника
Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівка Херсонської області в родині селян. Сім’я Сухомлинських переживала складні часи Першої світової війни та революційних змін, що наклало відбиток на майбутній світогляд. Важливу роль у вихованні сина відіграли його батьки, особливо мати, яка була моральним орієнтиром і прикладом. Батьки були простими людьми, які з дитинства прививали сину повагу до праці, знань та рідної землі.
Підліткові роки Василя Сухомлинського припали на період Другої світової війни, що стало важливим етапом у його житті. У цей час він не лише закінчив школу, а й серйозно задумався над майбутньою професією. Після закінчення середньої школи, Сухомлинський вступив до Харківського педагогічного інституту. Під час навчання в інституті Василь активно захоплювався педагогічними теоріями, що сформували його майбутню педагогічну діяльність.
Творча діяльність
Особистість Василя Сухомлинського сформувалася під впливом багатьох факторів, включаючи родину, навчання, історичний контекст його життя і взаємодію з людьми. Його виховання було глибоко гуманістичним, і все це знайшло своє відображення в Сухомлинському вірші.
Основні фактори впливу
- Одним з таких факторів є сімейні цінності, адже батьки прищепили Сухомлинському важливість праці, чесності та моралі.
- Природа також відіграла свій вплив, оскільки любов до природи стала невід’ємною частиною його творчості. Вона надихала письменника на створення численних творів, в яких природа була не тільки фоном, але й активним учасником сюжету.
- І на останок, освітнє середовище, а саме навчання в Харківському педагогічному інституті вплинуло на формування його педагогічних поглядів. Саме тут він почав активно цікавитися проблемами виховання.
Творчість Василя Сухомлинського об’єднує дві основні сфери: педагогічну діяльність та літературну творчість. Як педагог, він розробив нові підходи до виховання і навчання, а як письменник — створив значну кількість віршів для дітей і дорослих.
Основні напрямки творчості
- Сухомлинський був автором багатьох віршів для дітей, в яких розглядав теми дружби, чесності, патріотизму, любові до природи.
- Казки і оповідання письменника мають моральний підтекст і розвивають у дітей почуття справедливості, доброти і співчуття.
- Письменник написав низку педагогічних праць, які стали основою для нових підходів до освіти та виховання. Серед них виділяються твори “Серце віддаю дітям”, “Сто порад учителеві”, де він розвивав ідеї гуманістичного виховання.
Василь Сухомлинський — великий педагог і письменник, чиї ідеї і творчість глибоко вплинули на розвиток української освіти та літератури. Він мав педагогічні принципи, які об’єднують гуманізм, індивідуальний підхід і творчість, залишається актуальними і сьогодні. Його твори, багаті на моральні уроки та глибоке розуміння дитини, є важливим надбанням для української культури. Творчість Василя Сухомлинського продовжує надихати нові покоління педагогів, письменників та читачів.