Ти точно бачив слова земля, дуб, ніч і курча. Виглядають схоже, змінюються по-різному. Щоб не вчити кожне слово окремо, їх розклали в чотири «папки». Це і є відміни. Розберімо, як швидко зрозуміти, до якої папки належить слово.
Чим відміна відрізняється від відмінка
Ці два слова звучать майже однаково, тому їх плутають найчастіше. Але означають вони зовсім різне. Відміна — це постійна ознака слова. Слово народжується з нею й не міняє її ніколи.
Запам’ятай просто: питання «яка це відміна?» має відповідь I, II, III або IV. А питання «який це відмінок?» має відповідь називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий або кличний. Перше — про клас слова. Друге — про його форму в реченні.
Уяви шафу з чотирма шухлядами. Шухляда — це відміна. А те, як ти дістаєш річ із шухляди й кладеш її на стіл, на полицю чи в сумку, — це відмінок. Слово земля завжди лежить у першій шухляді. Але в реченні воно може стати землею, землі, про землю.
Чотири відміни іменників: зведена таблиця та правила
Ти можеш визначити відміну за двома підказками. Перша — рід слова. Друга — закінчення в початковій формі, тобто в називному відмінку однини. Подивись на зведену таблицю.
| Відміна | Рід | Закінчення в називному відмінку однини | Приклади слів |
|---|---|---|---|
| I відміна | жіночий, чоловічий, спільний рід | -а, -я | земля, калина, староста, Микола, суддя, сирота, верба |
| II відміна | чоловічий рід; середній рід | нульове, -о; -о, -е, -я | дуб, батько; вікно, поле, колосся |
| III відміна | жіночий рід | нульове | піч, тінь, гордість, радість, ніч, мати |
| IV відміна | середній рід | -а, -я | курча — курчати, ягня — ягняти, коліща — коліщати, теля — теляти, ім’я — імені |
Перша папка — найбільша за людьми. Сюди потрапляють назви жінок і чоловіків на -а, -я. Мама, Микола, колега, суддя — усі живуть тут. Спільний рід на кшталт сирота теж належить сюди, бо в називному має -а.
Друга папка — найбільша за словами взагалі. Це всі чоловічі слова без закінчення типу стіл чи кінь плюс слова на -о на зразок Дніпро. Плюс середні на -о, -е та -я без додаткових частин. Третя папка маленька, але хитра. Там жіночі слова з нульовим закінченням (ніч, тінь, любов, кров) і ще слово мати. Четверта папка — для малят. Усі дитинчата тварин і слова на зразок ім’я при зміні вирощують додаткові частини -ат-, -ят-, -ен-.
Поділ іменників I та II відмін на групи: тверда, м’яка і мішана
Відміну ти вже знайшов. Тепер для першої й другої відмін треба знайти групу. Дивись не на закінчення, а на останній звук основи. Основа — це слово без закінчення. Який приголосний чуєш на кінці, така й група.
- тверда група: основа на твердий нешиплячий приголосний — рука, береза, палац, село;
- м’яка група: основа на м’який приголосний — мрія, праця, скриня, день, серце;
- мішана група: основа на шиплячий [ж], [ч], [ш], [дж] — круча, вежа, межа, плащ, плече.
У м’якій групі на письмі часто бачиш ь, я, ю, є. Порівняй: земля — мрія. Обидва слова з м’якої групи: у слові земля основа закінчується на м’який [л’], а в слові мрія — на [й]. У мішаній групі завжди шипить на кінці основи: веж-, плащ-, плеч-.
Є ще одна підказка для твердої групи. Слова з г, к, х міняють їх у давальному й місцевому відмінках однини. Рука стає руці, нога — нозі, муха — мусі. Чуєш з’, ц’, с’? Це нормальне чергування для цієї групи.
Які іменники не належать до жодної відміни
Частина слів живе взагалі без папки. Перші — гості з інших мов. Метро, таксі, кіно, купе, кенгуру, поні, леді не змінюються. Ти кажеш одне таксі, бачу одне таксі, їду одним таксі. Рід у них визначають за значенням, але відміни немає.
Другі — слова, у яких є тільки множина. Канікули, сани, ворота, дрова, ножиці, двері, окуляри. Ти не можеш поставити їх в однину. А без однини не видно ні роду, ні закінчення. Без цих двох підказок відміну знайти неможливо.
Треті — жіночі прізвища на приголосний і на -о. Оксані Коваль, Ірині Петренко, з Марією Шевченко. Вони не змінюються. Чоловічі прізвища такого типу змінюються, жіночі — ні. Тому жіночі теж лишаються поза відмінами.
Четверті — слова, що перейшли в іменники з прикметників. Черговий, минуле, хворий. Вони ніби іменники за роллю в реченні, але змінюються як прикметники. Шкільна граматика їх до чотирьох відмін не записує.
Як швидко визначити відміну іменника: покроковий алгоритм
Тримай короткий план. Він працює для контрольної й для тесту. Йди за кроками по черзі.
- Постав слово в початкову форму — називний відмінок однини. Ножиці лишаються множиною, таксі не змінюється. Такі слова одразу відкладай убік, у них немає відміни.
- Визнач рід. Підстав мій, моя, моє. Мій дуб, моя земля, моє вікно, моє курча.
- Виділи закінчення. Відріж змінну частину: верб-а, пол-е, ніч-нуль.
- Перевір середній рід на секретний хвостик. Зміни слово: теля — теляти, ім’я — імені. Бачиш -ят-, -ен-? Це четверта відміна. Не бачиш? Це друга.
- Зістав рід і закінчення з таблицею чотирьох відмін. Жіночий на -а — перша, жіночий з нулем — третя.
На тестах люблять дві пастки. Слово мати закінчується на -и, а не на нуль, тому його легко відправити не в ту відміну. Але рід жіночий, у родовому буде матері, з’являється -ер-. За традицією шкільної граматики його тримають у третій відміні разом зі словами ніч і тінь. Слово теля теж збиває з пантелику, бо має -я як земля. Але земля в родовому дає землі, а теля — теляти. Додався шматочок -ят-. Це маркер четвертої відміни.
Потренуйся на п’яти словах: староста, батько, гордість, ягня, поле. Проговори рід і закінчення вголос. Через три-чотири такі кола рука сама ставитиме правильну цифру.