У літературі метафора є важливим засобом вираження, який допомагає створювати яскраві образи та передавати глибокі емоції. Багато великих письменників використовували метафори, щоб зробити свої твори багатшими на зміст та відтворити складні внутрішні переживання героїв. У цій статті ми розглянемо, що таке метафора і надамо приклади, як вона працює в класичних творах літератури, які показують її значення в контексті художнього тексту.
Що таке метафора
Метафора — це літературне визначення, що полягає в перенесенні значення з одного об’єкта на інший на основі їх подібності. Вона дозволяє не лише зробити мову яскравішою та емоційно насиченою, але й створити образи, що глибше передають суть явищ, емоцій чи ідей. Метафора є способом вираження складних думок через простіші, більш конкретні образи, що дозволяє читачу краще відчути атмосферу, ситуацію або переживання персонажів.
Метафора і порівняння
Метафора і порівняння часто можуть бути схожими, але мають ключові відмінності. У порівнянні обов’язково використовуються сполучники “як”, “ніби” або “мов”, що дозволяють порівнювати один об’єкт з іншим. Метафора, на відміну від порівняння, не має цих сполучників і прямо перетворює один об’єкт в інший, створюючи більш глибокий образ. Наприклад, у порівнянні можна сказати “як зірка на небі”, а в метафорі це буде просто “зірка на небі”. Завдяки відсутності сполучників, метафора робить вислів більш яскравим і образним.
Метафора у літературі
У літературі метафора застосовується для того, щоб замість прямого опису подій або відчуттів автор використав образи, що вражають уяву та допомагають глибше сприймати тему. Наприклад, замість того, щоб сказати, що хтось сумує, автор може написати, що “душа потонула у тумані”, що дає більш яскраве уявлення про переживання персонажа. Метафора часто застосовується для створення контрастів, підкреслення емоційного напруження або опису складних соціальних чи психологічних процесів.
Метафора приклади з української літератури
Метафора в українській літературі відіграє важливу роль у створенні глибоких образів та передачі емоційних станів, що дозволяє письменникам ефективно передавати внутрішній світ персонажів і надавати творам багатошаровості.
“Надія”
Леся Українка
- “Ні долі, ні волі у мене нема” – метафора, що втілює відсутність шансів на щасливе життя або свободу через відсутність долі та волі.
- “Поглянути ще раз на рідну країну” – метафора, яка підкреслює глибоку прив’язаність і бажання знову побачити рідну землю, що уособлює батьківщину.
- “Поглянути ще раз на степ, могилки” – метафора, що символізує звернення до минулого, до тих місць, де спочивають предки, і безнадійність власного становища.
“Конвалія”
Леся Українка
- “Росла в гаю конвалія” – метафора, де конвалія символізує невинність і ніжність, а гай виступає як природне оточення, в якому вона розцвітає.
- “Вальсі закрутилась, а в конвалії головка пов’яла” – метафора, що показує, як життєва енергія та краса гине в чужому, не відповідному середовищі.
- “Прощай, гаю милий!” – метафора, в якій гай виступає як символ рідної природи та дому, з яким прощається квітка.
- “Тую квіточку зів’ялу кинула додолу” – метафора, що означає байдужість до тих, хто втратив свою красу або значення в чужому світі.
- “Може, й тобі, моя панно, колись доведеться згадать тую конвалію” – метафора, що передбачає, що і людина, як панна, переживатиме моменти суму та втрати, подібно до конвалії.
“Можна”
Василь Симоненко
- “Білизну червневих ніжних лілій заплітать букетами в пісні” – метафора, що порівнює ніжність та красу червневих лілій з образами пісні, підкреслюючи вишуканість і тонкість життя.
- “Можна жить, а можна існувати” – метафора, що розділяє активне життя від простого існування, акцентуючи на різниці між повноцінним життям і механічним існуванням.
- “Та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять!” – метафора, що вказує на відсутність емоційної або душевної енергії у людей, які не мають пристрасті та захоплення в житті.
- “Люди всі по-своєму уперті: народившись, помирає кожна, а живуть століття після смерті ті, що роблять те, чого ‘не можна'” – метафора, що наголошує на важливості спадщини та того, як великі досягнення людини можуть продовжувати жити після її смерті.
“Україно, п’ю твої зіниці”
Василь Симоненко
- “Україно, п’ю твої зіниці голубі й тривожні, ніби рань” – метафора, що порівнює очі України з ранковим світлом, яке символізує нові надії та тривожні зміни.
- “Крешуть з них червоні блискавиці революцій, бунтів і повстань” – метафора, де блискавиці символізують революційні зміни та боротьбу, що виникає в результаті соціальних та політичних потрясінь.
- “Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік” – метафора, що підкреслює глибоку повагу до рідної України як до матері, перед якою автор виявляє захоплення.
- “Я проллюся крапелькою крові на твоє священне знамено” – метафора, що символізує відданість та готовність до жертви заради рідної землі та її свободи.
“Гримить!”
Іван Франко
- “Природу розкішная дрож пронимає” – метафора, де “дрож” (тремтіння) природи вказує на її чутливість та очікування чогось важливого, немов живі істоти відчувають наближення змін.
- “І вітер над нею гуляє бурхливий” – метафора, що описує бурю як вітер, що гуляє, підкреслюючи силу і невгамовність природних явищ.
- “І з заходу темная хмара летить – Гримить!” – метафора, що порівнює хмару з чимось агресивним, підкреслюючи момент невизначеності та страху перед негодою.
- “Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни” – метафора, що порівнює хмари з майбутнім, яке ще не настало, але несе обіцяні зміни для людства.
- “Що людськість, мов красна весна, обновить…” – метафора, де людське відродження порівнюється з весною, що символізує нове життя, світло і надію.
“Лице небесне прояснилось”
Іван Франко
- “Лице небесне прояснилось і блиском розкоші займилось” – метафора, де “лице небесне” символізує небо, що наповнюється світлом і розкішшю, підкреслюючи зміну атмосферного стану на більш яскравий і благодатний.
- “Маленька хмарка виринає і звільна, стиха надпливає” – метафора, що малює хмарку, яка з’являється поступово, підкреслюючи її спокійну та неспішну природу.
- “Немов у серце молодече ввірветься думка сумовита” – метафора, де думка порівнюється з чимось, що різко і болісно вторгається в серце, відображаючи тяжкість переживань.
- “Тривоги хмаркою вповита” – метафора, що показує тривогу як хмару, яка огортає людину, символізуючи її важкі думки та переживання.
- “Та промінь сонця гнеть зцілує з лиця небес хмаринку тую” – метафора, що порівнює сонце з цілющою силою, яка розганяє тривогу, як хмару, з небес, що символізує очищення та відновлення.
“Думи мої думи…”
Тарас Шевченко
- “Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?” – метафора, що порівнює думи з пилиною, яку вітер може розвіяти, підкреслюючи безцільність і незначність сумних думок, які не можуть залишити автора.
- “Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?” – метафора, що порівнює думи з дитям, яке лихо мало б приспати, акцентуючи на тому, що сумні думки можуть бути спокійно укриті від важких переживань.
- “За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову” – метафора, що описує серце, яке “рвалося” і “виливало” мову, вказуючи на велику силу емоцій і почуттів до коханої.
- “Виливало, як уміло, за темнії ночі, за вишневий сад зелений, за ласки дівочі…” – метафора, де “виливання” мови порівнюється з відтворенням найкращих спогадів про кохання і рідну землю.
- “Там родилась, гарцювала козацькая воля; там шляхтою, татарами засідала поле” – метафора, що підкреслює живучість і вільний дух козацької волі, який народжується й вирує на рідній землі, незважаючи на перешкоди.
- “Засівала трупом поле, поки не остило” – метафора, що уособлює насильство й втрати у боротьбі, де поле засівається не життям, а смертью, вказуючи на трагізм і руйнівність того часу.
У статті ми розглянули, що таке метафора, як вона використовується в літературі для створення яскравих образів і передачі глибоких емоцій. Метафора приклади 5 клас допомагають учням краще зрозуміти, як образи можуть зробити текст більш живим і емоційним. Метафори, приклади з творів Тараса Шевченка, Лесі Українки та Василя Симоненка показують, як ці літературні прийоми можуть передавати глибокі почуття та ідеї.