Після 2014 року в українських судах з’явилася ціла категорія справ тих, хто воює. Солдат, якого звинувачують у порушенні статуту після бою під Бахмутом. Офіцера, якому відмовляють у визнанні травми, отриманої під час мінометного обстрілу. З одного боку — жорстка військова система з її ієрархією та наказами, з другого — загальнодержавні закони, які часто конфліктують з цією системою. Бо командир каже: «Це армія, тут свої закони», а суддя дивиться на папірці, підписані цим же командиром. Щоб розрубати цей вузол, потрібна людина, яка стоїть одночасно в обох реальностях. Потрібен військовий адвокат.
Візьмімо типову ситуацію: солдата звинувачують у самовільному залишенні частини (СЗЧ). В частині кажуть: «Чергувань ухилявся, знайшли в іншому місті». Насправді у нього могла згоріти хата, померла мати або він просто мав психологічний зрив після ротації. Армійське розслідування фіксує лише факт відсутності. Завдання адвоката по військовим справам — донести до суду «фонову» картину, яку армія ігнорує: свідчення побратимів, медичні довідки, навіть записи у телефоні. Його робота — перекласти людську драму на мову доказів, які зрозуміють у гарнізонному суді.
Для тих, хто пов’язаний зі Львовом, ця робота має свій колорит. Місцевий спеціаліст, якого знайдуть за запитом “військовий адвокат Львів”, не просто знає закони. Він знає, як спілкуватися з конкретним слідчим військової прокуратури, які докази швидше «пройдуть» у місцевому суді, навіть які неформальні канали комунікації з командуванням частини можна залучити, щоб зняти напругу ще до суду. Це знання — досвід тисяч годин роботи саме в цій локації, а не в абстрактній «військовій юстиції».
Окрема історія — це вже не служба, а її наслідки. Отримання статусу учасника бойових дій, оскарження відмови у визнанні військової травми (наприклад, контузії або ПТСР), оформлення пільг. Тут система здійснює бюрократичний опір. ВЛК може не визнати зв’язок між контузією і втратою слуху, соціальні служби — затягувати з призначенням виплат. Адвокат по військових справах в цьому випадку — це не тільки юрист, а й уповноважений представник, який «продавлює» коридори соціальних установ, знає, які медичні експертизи замовити, і як оформити всі документи, щоб у них не знайшли «технічної помилки» для відмови.
Коли справа набуває масштабів (скажімо, звинувачення у тяжкому злочині на службі) або коли потрібен доступ до вузьких експертів (медиків, психологів, балістиків), одного фахівця може бути недостатньо. Тоді варто шукати потужність і ресурси команди, наприклад, на сторінці https://www.lawshark.com.ua/poslugi/viyskove-pravo, де часто описують стратегії у найскладніших справах на межі військового та кримінального права.
Підсумок такий. Право військовослужбовця на захист — це про те, щоб голос людини, яка пройшла пекло, був почутий серед гуркоту бюрократії та статутів. Це про те, щоб справедливість була не лише в окопах, а й у паперах, які вирішать його долю вдома.