Михайль Семенко – постать, яка залишила яскравий слід в українській літературі. Його творчість вирізняється експериментами з формою, сміливістю думок та новаторством, які вразили його сучасників і надихають нинішні покоління. Семенко став провідником футуризму в українській літературі, створивши унікальне поетичне явище, яке не мало аналогів. У цій статті ми розглянемо найкращі вірші поета, його творчий шлях та цікаві факти з його життя.
Поезія Михайля Семенка
Поезія Михайля Семенка – це свіже дихання для української літератури початку ХХ століття. Вона вражає сміливістю стилю, грою з ритмом та відходом від класичних форм. Семенко експериментував із мовою, шокував своєю відвертістю, але залишився щирим у кожному рядку.
Місто ("Осте сте…")
Осте сте
бі бо бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний дим
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-нзин
авто
трам
Сьогодні
Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси
Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним
Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер
За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.
Автопортрет
Хайль семе нкоми
Ихайль кохайль альсе комих
Ихай месен михсе охай
Мх йль кмс мнк мих мих
Семенко енко нко михайль
Семенко мих михайльсе менко
О семенко михайль!
О михайль семенко!
Вечір з товстого скла
Вечір з товстого скла
З синіми й чорними смугами
І вже більш втримати не могла
І серце плакало від наруги.
І чекала на шовкову ніч,
Надсилала свою мрію в зорі.
Розсипались темні плями зліш
І крижані усміхались гори.
Розгойдай огні на чорних хвилях!
Розряби блискучий оксамит.
Світ навколо мене кличе: мила...
Але серце моє хоре спить.
Ой пила, пила, чіпця згубила
Ой пила, пила, чіпця згубила,
Прийшла додому, ще й мужа била.
Ой, била, била, вигнала з хати:
Ой, іди, мужу, чіпця шукати.
Прийшов до корчми: добридень, люде!
Признайтесь мені, перейма буде,
Перейма буде кварта горілки,
Хто найде чіпця моєї жінки,
Кварта горілки, ще й мірка проса,
Бо моя жінка простоволоса.
Я мов метелик
Я мов метелик я білий білий
Як він химерний як він несмілий
Літаю біло у білім сяйві
Лечу для лету летить у рай він
У бистрих зняттях у м’яких скоках
Він день живе лиш він день лиш дише
Все існування в несмілих торках
У крилах білість так ясно пише
Лечу для лету летить у рай він
Літаю біло у білім сяйві
Я мов метелик я білий білий
Як він химерний як він несмілий.
Бажання
Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Це було б краще. По-своєму перетворити.
А то тільки ходиш, розводячи руками.
Але хто мені заперечить перевернути світ?
Місяця стягн'уть і дати березової каші,
Зорі віддати дітям — хай граються,
Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.
Хай би одягла на себе всі оті розкоші!
Тоді б, певно, Петька покохав її,
скільки було сили.
А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,
Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!
Кохання
Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю
Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.
Перста твої...
Перста твої
Мої:
Я їх цілував.
Ноги твої
Мої.
Я їх пестив.
Між твоїх стеген
Мох.
Тіло твоє
Моє.
Воно тремтіло.
Ти –
Моя:
Ти віддалась.
Ми
Чую кроки. Важкі
чую кроки. Тяжкі
чую стони. Он там
чую стони. Не нам
ці зітхання. Любіть
своє, ви його створили
й воно належить вам
чи нам
спокутувати гріх?
Це наш сміх.
Чуєте наші кроки
кроки молодих ніг?
Ми шукаємо собі місця
прудконогі олені
і повинні знайти його
там, звідки стони,
де безкровна смерть —
ми, ми — молоді авіатори
майбутнього.
Замір
Блискучих слів я б міг сказать багато
І виявить палкого почуття
Але вогнем шукань я запалився брате
Шукаю квінтесенцію модерного життя
Схопить момент переходу
Схопить момент історії
Щоб перекинуть міст в епоху аеро
Прозріть у світ де сни прекраснохорі
Чюрльоніса і Врубеля Сезанна і Гуро.
Аналоґія
Туман над морем зіллявся з хвилею
Зіллявся з хмарою що угорі
І в плесках-стогонах млою застиглою
Алегрить в скелю — скоріш скоріш
Безмежні плюскоти бентежні зміни
Розпуки гомін і жах без краю
А що для мене ці скелі стіни?
Дивніши зміни в душі я маю
Туман над морем зіллявся з хмарою
Зіллявся з хвилею що стугонить
І в стисках-стогонах встає примарою
Червоний жах встає — горить горить.
Поет
Я про тихі тіні співаю
І про боязну в серці гру
На цих струнах я граю
Доки їх не порву
Про тихі тіні співаю я.
Запрошення
Я покажу вам безліч світів —
Оригінальних і капризних.
Я покажу вам безліч шляхів —
Хто хоче мого духа визвать?
Ми проходимо до останнього пункту.
Ми перемогли всі стихії й дощі.
Я відчинив двері замкнуті —
Хто хоче зі мною гулять вночі?
Я умру
Я умру. Але вмерти не можуть
Мої мрії-думки.
В них минуле сторожить
Білосніжні замки.
Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим світанком
І забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя — кохання…
Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, —
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне.
Ці вірші демонструють багатогранність Семенка – від любовної лірики до філософських роздумів. Його поезія не лише показує внутрішній світ автора, але й відображає зміни у суспільстві та мистецтві, які він відчував гостріше за інших.
Творчість письменника та її значення
Михайль Семенко народився 31 грудня 1892 року в селі Кибинці на Полтавщині. Він навчався в Петербурзі та Хабаровську, а згодом став активним учасником літературного процесу. Семенко запам’ятався як основоположник українського футуризму – мистецького напряму, що прагнув зруйнувати традиційні форми мистецтва та створити нову естетику.
Поет розірвав із класичними літературними формами, сміливо впроваджуючи нові принципи ритму, асоціативного мислення та експериментів із графікою тексту. У своїх творах він часто звертався до тем урбанізму, технічного прогресу, внутрішніх конфліктів людини й суспільства. Його поезія – протест проти застарілих форм і пошук гармонії у світі змін.
На жаль, творчість Семенка була трагічно обірвана в 1937 році, коли його репресували. Проте його поезія пережила свого творця і стала натхненням для нових поколінь.
Цікаві факти про Михайля Семенка
Життя Михайля Семенка було сповнене несподіваних поворотів, які відображають складність його особистості та епохи, в якій він жив. Цей поет не лише творив новаторську поезію, але й сам був яскравим прикладом футуристичного мислення, що виходило за межі традиційних рамок.
- Мати Михайля Семенка, Марія Проскурівна, також була поетесою. Її твори стали першим поштовхом до літературної діяльності майбутнього футуриста.
- Семенко був захоплений урбаністикою, що відобразилося в його творах. Він створював “портрети” міст, наповнені ритмами великого міста, прогресу і технічних досягнень.
- Один із найвідоміших епізодів життя Семенка – символічне “спалення” «Кобзаря» Шевченка, що викликало шквал критики. Цей акт він пояснив бажанням зруйнувати стереотипи та відкрити шлях до нового мистецтва.
- Семенко неодноразово висловлювався щодо актуальних суспільних і політичних питань. Він підтримував ідею створення українського модерного мистецтва, але через це часто потрапляв у немилість.
- Михайль Семенко став одним із перших українських поетів, хто ввів до своїх віршів тему технічного прогресу: телефони, автомобілі, літаки.
- У деяких його збірках вірші подані як графічні композиції, де шрифти і розташування тексту мають не менше значення, ніж самі слова.
- Хоча Семенко прожив лише 44 роки, його внесок у літературу важко переоцінити. Він залишив кілька збірок поезій, які стали новаторськими для свого часу.
Факти показують, що Михайль був не лише поетом-новатором, а й людиною, яка наважилася жити і творити всупереч стереотипам. Його особистість, як і творчість, – це виклик часу і водночас його невід’ємна частина.
Вірші Семенка залишаються актуальними й сьогодні, надихаючи читачів на сміливі думки та пошук нових горизонтів у мистецтві. Вивчаючи його творчість, ми розуміємо, що поезія – це не лише слова, а й сміливість бути собою, навіть якщо весь світ цього не приймає.