Максим Кривцов, відомий під псевдонімом «Далі», був українським поетом, фотографом та військовослужбовцем, який загинув, захищаючи Україну. Його поезія відображає глибокі переживання війни, любов до Батьківщини та особисті емоції.
Вірші про війну
Максим писав про війну не лише як очевидець, а як її безпосередній учасник. Його вірші описують:
- Біль втрат: у поезії відчувається гіркота прощання з побратимами.
- Становлення сили духу: попри важкі умови, у його словах завжди звучить віра у перемогу.
- Війна очима солдата: Максим розповідав про життя на передовій, про постійне очікування, про страхи й водночас про незламність українців
Моя голова котиться від посадки до посадки
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
Тварини і символізм
Максим нерідко використовував образи тварин у своїх віршах, особливо котів. Це додає його поезії м’якості й теплоти:
- Кіт як символ дому: навіть у холодних окопах кіт стає нагадуванням про затишок.
- Природа серед війни: його образи часто нагадують, що навіть у найтемніші часи природа залишається поруч.
Мій рудий кіт
Коли він засинає
і повільно витягує передні лапи
йому сниться літо
сниться неушкоджений цегляний будинок
сняться кури
що бігають по подвір’ю
сняться діти
які пригощають його м’ясними пиріжками
мій шолом випадає з рук
падає на багнюку
кіт прокидається
мружить очі
уважно оглядається:
так, це його люди:
і знову засинає.
Пам’ять про загиблих
Особливе місце у творчості Максима займають вірші про побратимів, які загинули на полі бою. Його слова — це спосіб зберегти пам’ять про них: він писав про героїзм, жертву і силу духу своїх друзів. Емоційність віршів: часто пронизані болем, але в них є і надія, що їхня жертва не буде марною.
«В розголоссі потягів метро»
В розголоссі потягів метро
я чую голоси
тих, хто вже ніколи не повернеться
додому
тих, хто вже ніколи не побачить
своїх дітей
тих, хто вже ніколи не обійме
коханих
тих, хто вже ніколи не відчує
смаку життя
тих, хто вже ніколи не зможе
сказати
що вони люблять
тих, хто вже ніколи не зможе
сказати
що вони прощають
тих, хто вже ніколи не зможе
сказати
що вони пам’ятають
тих, хто вже ніколи не зможе
сказати
що вони живі.
Побут на передовій
Однією з ключових тем його творчості є буденне життя солдатів. У цих віршах:
- Опис рутинних моментів: від сидіння в окопах до спільних розмов біля багаття.
- Теплі нотки гумору: попри всі складнощі, він показує здатність солдатів знаходити радість у дрібницях.
- Роздуми про людяність: Максим відображав свої думки про те, як війна змінює людину.
Ми повернемося додому
Ми повернемося додому
з перемогою
з високо піднятими головами
з гордістю в серцях
з любов’ю до рідної землі
з пам’яттю про тих, хто не повернувся
з вірою в майбутнє
з надією на краще життя
з мріями про мир
з бажанням будувати
з силою творити
з духом відродження
з піснею на вустах
з радістю в очах
з теплом у душі
з Україною в серці.
Ми стоїмо на варті
Ми стоїмо на варті
нашої свободи
нашої гідності
нашої честі
нашої землі
нашого народу
нашої мови
нашої культури
нашої історії
нашого майбутнього
нашої України.
Особисті переживання
Його вірші пронизані особистими роздумами, які резонують із кожним читачем:
- Страх і надія: ці два почуття часто переплітаються в його поезії.
- Самотність: Максим ділиться відчуттям ізольованості, яке часто супроводжує життя на фронті.
- Віра в майбутнє: навіть у найтемніші моменти він писав про відбудову та відродження.
Вони прийшли на нашу землю
Вони прийшли на нашу землю
зі зброєю в руках
з ненавистю в очах
з брехнею на вустах
з бажанням знищити
з наміром поневолити
з метою підкорити
з мрією про імперію
з ідеєю про велич
з ілюзією про непереможність
з помилкою про нас
Ми не здамося
Ми не здамося
ми будемо боротися
ми будемо стояти
ми будемо захищати
ми будемо відстоювати
ми будемо перемагати
ми будемо жити
ми будемо любити
ми будемо творити
ми будемо пам’ятати
ми будемо українцями
Наші діти
Наші діти
будуть жити в мирі
будуть рости в любові
будуть навчатися в свободі
будуть мріяти без страху
будуть творити без обмежень
будуть жити в Україні
будуть пишатися своїм народом
будуть пам’ятати нашу боротьбу
будуть продовжувати нашу справу
будуть українцями
Любов до України
Патріотизм Максима був щирим і глибоким. У багатьох його віршах звучить:
- Відданість Батьківщині: Україна для нього — це не лише земля, а й щось значно більше: мова, культура, пам’ять предків.
- Символізм природи: він часто описує українські краєвиди — гори, степи, ліси — як частину ідентичності свого народу.
- Заклик до єдності: у поезії відчутно прагнення передати читачам усвідомлення сили національної спільноти.
Наша мова
Наша мова це наша зброя це наш щит це наш прапор це наш гімн це наша душа це наша пісня це наша поезія це наша проза це наша історія це наша культура це наша Україна
Ми переможемо
Ми переможемо
бо ми віримо
бо ми боремося
бо ми стоїмо
бо ми захищаємо
бо ми відстоюємо
бо ми любимо
бо ми творимо
бо ми пам’ятаємо
бо ми українці
Ці вірші відображають глибину думок та почуттів Максима Кривцова, його любов до України та прагнення до свободи.
Його творчість залишається живим свідченням незламного духу українського народу.