Тавтологія — це мовне явище, яке часто зустрічається в розмові чи літературі, але не завжди помічається. Воно може додавати виразності або, навпаки, ускладнювати текст. Ця стаття роз’яснює, що таке тавтологія в українській мові, як її визначити та як вона проявляється в літературі й повсякденному мовленні, щоб ви могли легко розпізнати її та використовувати свідомо.
Що таке тавтологія?
Тавтологія це повторення однакових або близьких за значенням слів у реченні чи фразі, що не додає нової інформації. За “Словником української мови” (СУМ-11), тавтологія в українській мові часто виникає через використання синонімів чи однокореневих слів, як-от “сміятися сміхом”. У мовознавстві тавтологію поділяють на стилістичну (усвідомлену, для підсилення ефекту) та помилкову (надмірну, що захаращує текст). Наприклад, у реченні “вільна воля” тавтологія є стилістичним прийомом, тоді як “швидко поспішити” виглядає як помилка. Тавтологія в літературі це засіб для створення ритму чи емоційного забарвлення, але в офіційних текстах її краще уникати.
Як визначити тавтологію?
Щоб зрозуміти, як визначити тавтологію, потрібно звернути увагу на повторення слів із однаковим або дуже схожим значенням у межах одного висловлювання. Наприклад, фраза “йти пішки” є тавтологією, адже “йти” вже передбачає рух ногами. У повсякденному мовленні тавтологія часто з’являється через неуважність, як у “справжня правда”. У літературі, навпаки, її використовують для підсилення, як у Тараса Шевченка: “Думи мої, думи мої”. Щоб розпізнати тавтологію, перевірте, чи можна замінити одне слово синонімом або прибрати без втрати сенсу. Якщо так, це що таке тавтологія приклад.
Приклади тавтології в українській мові
Ось 10 прикладів тавтології з поясненнями:
- Сміятися сміхом: “сміх” уже закладений у значенні “сміятися”.
- Поспішити швидко: “поспішити” саме по собі означає швидкість.
- Вільна воля: повтор слова “воля” для стилістичного ефекту.
- Повернутися назад: “повернутися” уже вказує на зворотний рух.
- Співати пісню: “співати” зазвичай пов’язане з піснею.
- Майбутнє майбутнє: подвійне “майбутнє” не додає нового сенсу.
- Правда справжня: “правда” сама по собі справжня.
- Зійти вниз: “зійти” уже передбачає рух униз.
- Бачити очима: “бачити” завжди відбувається очима.
- Жити життям: “жити” і “життя” дублюють зміст.
Ці приклади показують, як тавтологія може бути як помилкою, так і стилістичним прийомом.
Тавтологія приклади з української літератури
Ось 5 прикладів тавтології в літературі з поясненнями:
- “Думи мої, думи мої” (Тарас Шевченко, “Кобзар”): повтор “думи” підсилює емоційність і ритм.
- “Горе мені, горе” (Леся Українка, “Лісова пісня”): повтор “горе” передає глибокий сум.
- “Хліб хлібом пахне” (народна приказка): тавтологія підкреслює природність хліба.
- “Слово словом гоїть” (Іван Франко): повтор “слово” акцентує силу мови.
- “Любов любов’ю гріє” (Олесь Гончар): тавтологія підкреслює силу почуття.
Тавтологія в літературі це спосіб додати виразності, ритму чи емоційного забарвлення, як бачимо в творах класиків.
Тавтологія в повсякденному мовленні
У розмові тавтологія часто з’являється ненавмисно, наприклад, у фразах “планувати заздалегідь” чи “перший дебют”. Щоб уникнути таких помилок, варто перевіряти, чи слова додають новий сенс. Наприклад, замість “йти пішки” краще сказати “йти”. У художніх текстах, як вірші чи казки, тавтологія може бути доречною для створення ритму, наприклад, “казка казкою живе”. Для дітей пояснюйте тавтологію просто: це коли слова повторюють одне й те саме, як “спати сном”. У навчанні використовуйте приклади з літератури, щоб показати, як тавтологія може бути красивою, якщо використана свідомо.
Тавтологія — це мовна особливість, яка може як прикрашати текст, так і ускладнювати його. Від Шевченкових дум до повсякденних фраз, вона нагадує нам про багатство української мови. Нехай розуміння тавтології допомагає вам творити ясне й виразне мовлення, додаючи краси там, де це потрібно, і уникаючи надмірності!