Притча про весільний бенкет — одна з найглибших і найсерйозніших притч Ісуса Христа. Вона записана в Євангелії від Матвія 22:1-14 і була сказана в останні дні перед розп’яттям, коли Ісус перебував у Єрусалимі й відкрито викривав релігійних лідерів Ізраїлю. Цією притчею Ісус розкриває значення Божого запрошення до спасіння, показує трагедію відмови від нього та пояснює, чому не всі, хто чує Євангеліє, увійдуть до Царства Небесного.
Повний текст притчі (Матвія 22:1-14, переклад Огієнка)
Ісус же зачав знову казати до них притчами, говорячи:
«Царство Небесне подібне до царя, що справив весілля для свого сина.
І послав він своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не хотіли прийти.
Знову послав він інших рабів, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував мій обід, воли мої та відгодоване заколото, і все готове; ідіть на весілля!
Але вони, нехтуючи те, пішли — хто на своє поле, а хто на торгівлю свою.
Решта ж, схопивши рабів його, знущалися з них і повбивали їх.
Розгнівався цар, і, пославши війська свої, вигубив тих убивць, а їхнє місто спалив.
Тоді сказав він своїм рабам: Весілля готове, але запрошені не були гідні.
Тож ідіть на роздоріжжя і, кого тільки знайдете, кличте на весілля.
І вийшли ті раби на дороги й зібрали всіх, кого знайшли — і злих, і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
А коли цар увійшов подивитися на гостей, побачив там людину, не одягнену в весільний одяг.
І сказав їй: Друже, як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Той же мовчав.
Тоді цар сказав слугам: Зв’яжіть йому руки та ноги й киньте його в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.
Бо багато покликаних, а мало вибраних».
Детальне пояснення притчі
Хто є ким у притчі
- Цар — Бог Отець
- Син — Ісус Христос
- Весілля — Царство Небесне, вічне спілкування з Богом
- Перші запрошені — народ Ізраїлю, особливо його релігійні вожді
- Раби — пророки Старого Заповіту, а потім апостоли та служителі Нового Заповіту
- Люди з роздоріж — язичники та всі інші народи
- Весільний одяг — праведність Христа, яку людина отримує через віру та покаяння
Перше і друге запрошення та відмова
Цар давно приготував бенкет і заздалегідь розіслав запрошення. Коли все було готове, він послав рабів нагадати: «Приходьте, бо вже все готове». Це відображає довготерпіння Бога до Ізраїлю. Протягом століть Він через пророків запрошував Свій народ до спілкування з Собою, до Месії. Але коли Месія прийшов, більшість відкинула Його.
Люди в притчі поводяться по-різному:
Одні просто нехтують («пішли — хто на поле, хто на торгівлю») — це байдужість;
Інші вбивають рабів — це активна ворожість (саме так Ізраїль вбивав пророків і зрештою розіп’яв Христа).
Наслідок — гнів царя і знищення міста. Це пророчий натяк на руйнування Єрусалима римлянами в 70 р. по Р.Х.
Запрошення всіх людей
Після відмови перших гостей цар наказує кликати всіх підряд — злих і добрих. Зала наповнюється. Це здійснюється зараз: Євангеліє проповідується всім народам. Бог більше не обмежується одним народом — запрошення поширюється на весь світ. Церква сьогодні складається переважно з колишніх язичників.
Людина без весільного одягу
Найгостріша частина притчі. Людина прийшла на бенкет, але не одягнена належним чином. У той час на царських весіллях господар часто дарував гостям особливий одяг. Відмовитися одягнути його — це пряма образа царя.
Мораль притчі криється в останньому реченні: «Багато покликаних (Євангеліє звучить для мільйонів), але мало вибраних (бо не всі приймають Христа як Господа і не одягаються в Його праведність).
Так само Бог не просто запрошує нас прийти «як є». Він вимагає, щоб ми прийняли Його праведність — одягнулися в Христа (Гал. 3:27). Людина, яка хоче спасіння власними заслугами, релігійністю без покаяння, або просто «культурним християнством» без особистої віри, буде викинута.
Чого навчає притча про весільний бенкет
Ось декілька моментів:
- Не можна ігнорувати Божий заклик — байдужість так само небезпечна, як відкрита ворожість.
- Бог довготерпеливий, але Його терпіння має межу.
- Спасіння — це не просто «вхід до церкви», а радикальна зміна: покаяння і прийняття праведності Христа.
- Ніхто не буде виправданий власними ділами; потрібен подарунок — весільний одяг від Царя.
- Царство Небесне — це радість, бенкет, але туди не ввійде ніхто, хто зневажає Сина.
| Елемент притчі | Біблійне значення | Практичний урок для нас сьогодні |
|---|---|---|
| Цар приготовує бенкет | Бог Отець планує спасіння від віку | Бог — ініціатор спасіння, а не ми |
| Перші запрошені відмовляються | Ізраїль відкидає Месію | Привілеї (релігійне виховання) не гарантують спасіння |
| Вбивство рабів | Вбивство пророків і розп’яття Христа | Ненависть до правди веде до суду |
| Запрошення з роздоріж | Євангеліє йде до язичників | Ніхто не «занадто поганий», щоб бути запрошеним |
| Відсутність весільного одягу | Відмова від праведності Христа | Можна чути Євангеліє і все одно загинути |
| «Багато покликаних…» | Покликання ≠ обрання | Потрібна особиста віра і послух |
Ця притча — не просто гарна історія. Це суворе попередження і водночас найрадісніше запрошення. Бог приготував для нас бенкет — вічне життя з Христом. Запрошення вже надіслано. Питання тільки в тому, чи приймемо ми його серйозно, чи одягнемо весільний одяг Його праведності, чи залишимося байдужими або самоправедними й опинимося поза дверима, коли вони зачиняться назавжди.