День вишиванки – це українське міжнародне свято, яке святкуємо 15 травня. Свято прийшло з народних традицій, тому люди вирішили й надалі підтримувати український етнічний одяг.
Історія міжнародного свята День вишиванки
Сама історія пішла з Чернівецького національного університету ім. Федьковича, коли один зі студентів кожен раз приходив до навчального закладу в вишиванці. Таким своїм одягом надихнув свою подругу, яка вирішила зробити акцію «Всесвітній день вишиванки».
На даний час, вишиванки одягають на саме свято або на інші міжнародні свята, тобто вишиванка не є повсякденним одягом. Також її більшість носять на Західній Україні, адже саме в тих регіонах більше підтримують народні традиції.
Вірші про вишиванку
Коли час доходить до Дня вишиванки, то ми готуємо не тільки одяг, а й вірші, прози і різні приємні побажання. Ми підібрали найкращі вірші, які підійдуть до урочистих заходів.
***
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
***
Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!
Всі різні, двох однакових нема,
Як і людей знайти подібних марно,
Однакових нема, усе дарма.
Робота кожна індивідуальна,
Узор чи колір треба замінить.
Для сина він тепер уже сакральний,
Це оберіг, що завжди захистить.
Вкладає мати душу в вишиванку
І вся любов у хрестиках живе.
Буває, що й не ляже до світанку,
А за вікном он Місяць вже пливе
І заглядає в хату, заглядає…
Свій промінець, мов ниточку, дає.
А мати і часу не помічає,
Все вишиває й думає своє…
***
А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все — ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько — пам’ятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І чистий ранок в ніжному серпанку,
І те, як добре з мамою було.
***
Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво…
***
Я вишию сорочку кольорову
Й по білім світі гордо в ній піду.
У ній зустріну пору світанкову
І щастя світле я у ній знайду.
Я — українець! Дуже гордий з цього.
Несу у світ традиції свої
Для себе в Бога не прошу нічого,
Все в мене є: і гори, і гаї,
Поля родючі, повноводні ріки,
Озера сині, чисті небеса...
Я син землі від роду і навіки,
В краю, де поруч казка і краса.
Я — українець з щедрою душею,
На вишитому рушникові хліб несу.
Горджуся Україною своєю
І в серці бережу її красу,
Історію, традицію і пісню,
Й правдиве слово-думу Кобзаря...
То ж вишиванку я до серця тисну
І вірю, що зійде моя зоря.
***
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я — українець! І горджуся цим.
В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традиції забути не спіши.
***
День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
***
Вишиванка — це гарно, це наше, рідненьке,
Це стремління душі і політ до краси.
Вишивати для діток старалася ненька…
Тож свою вишиванку з любов’ю носи.
В ній любов і турбота, усі сподівання,
Світлі мрії, натхнення і серця політ…
Захистити дитину свою намагання,
Щоб здоровою, мудрою йшла вона в світ.
Тож вона оберіг! В ній краса, в ній надії,
Вічні думи матусі у вишивці тій.
Щирість серця її, світлі мамині мрії.
Тож вклонися доземно матусі своїй.
Одягни вишиванку і нею пишайся,
Українець же ти, краю рідного син!
Бути гідним народу свого намагайся,
Одягни вишиванку й йди до вершин!
***
Всіх зустрічають весняні світанки,
А школа знову кличе на урок.
Випускники вдяглись у вишиванки
І на останній свій прийшли дзвінок.
Усі такі красиві — несказанно!
Як квіти, діти! Вишивки цвітуть.
А час в дорогу кличе невблаганно.
По цих дорогах всі вони й підуть.
То ж мами їм сорочки вишивали,
Щоб стріла їх удача на шляхах.
Щоб ангели дітей оберігали,
І зірочка світила в небесах,
Яка б дорогу праведну вказала,
Щоб діти їх не збилися з путі.
В сорочку мати всю любов вкладала,
Щоб дітям добре повелось в житті.
Сорочка оберіг і світле диво,
Вона в житті зігріє й захистить.
Засвітить сонечком ясним у зливу,
Поверне у дитинства світлу мить…
Сорочка-диво. Скільки в ній любові,
Високих мрій, надій і сподівань.
В узори склались ниточки шовкові…
Як хрестиківка добрих побажань.
А вишиванки різні, всі чарівні,
Однакових нізащо не знайти.
Як і дороги в світ — складні і дивні…
І кожен мусить по своїй пройти.
***
Вишиванка — Вкраїна і доля.
Не лише в ній барвиста краса.
В ній боролися предки за волю
І відходили на небеса.
Жито жали і хліб випікали,
І у парі ішли під вінець.
В ній дітей своїх благословляли
Батько й мати, від щирих сердець...
Вишиванко моя, вишиванко,
Ти — як пісня, у серці моїм.
Одягну тебе в будні і свята,
Щоб любов поселилася в нім…
Вірші про вишиванку для дітей
Для діток дуже нервово вивчати і розповідати віршики, адже потрібно виступати перед величезною публікою. Але в такий неймовірно-красивий день хвилювання піде, оскільки діток підтримує цілий народ.
***
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
***
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси…” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.
***
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
***
На свята уся сім′я
Мама, тато й навіть я,
Вишиванки одягаєм
В центрі міста ми гуляєм.
Хай всі знають, що родина
Любить неньку-Україну!
***
Щоб вишиваночку вдягати,
Вагомий привід нам не треба мати.
Її ми хочемо носити кожен день,
Співать народних в ній пісень!
***
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
***
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах –
Дивнi вiзерунки
Сяють, мов живi –
Мама вишивала
Оберiг менi!
***
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.
***
Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаємо її знову.
***
Моя Вишиванка
Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У руках, в квітах зразу оживе…
З чарівних світів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя – долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.
Допомагати просувати наші українські традиції є головною метою. Ми не повинні забувати звідки пішли родом, хто наші предки, і скільки мудрості та доброти в серцях наших людей. Кожне гарне слово, яке висловите в бік країни буде тільки прикрашати її і надавати наснаги розквітати далі.