Що в Біблії сказано про демонів

Біблія говорить про демонів як про реальних духовних істот, які активно діють у світі. Вони згадуються і в Старому, і в Новому Завіті, але саме Новий Завіт розкриває їхню природу, можливості та долю найповніше. Тема демонів у Писанні завжди пов’язана з боротьбою між Царством Божим і силами темряви, а також із остаточною перемогою Христа над ними.

Хто такі демони за Біблією

Біблія не присвячує демонам окремої книги чи глави, але з різних уривків складається чітка картина. Демони — це падші ангели, які колись служили Богові, але разом із сатаною повстали проти Нього. Об’явлення 12:7–9 описує війну на небі: Михаїл і його ангели боролися з драконом та його ангелами, і падші були скинуті на землю. Апостол Петро пише, що Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а вкинув їх у пекло й передав у кайдани пітьми до суду (2 Петра 2:4). Так само коротко, але різко про це говорить Юда: ангели, які не зберегли своєї гідності, а залишили своє житло, перебувають під темрявою в вічних кайданах до великого дня суду (Юди 1:6).

У Святому Письмі демони називаються по-різному:

У Старому Завіті частіше використовується слово «шедим» (Второзакон 32:17, Псалом 106:37) — це ідоли чи божки, за якими стояли демони. Біблія чітко розрізняє демонів і Святий Дух, демонів і ангелів Божих. Демони завжди протиставлені Богові та Його Царству.

Що демони можуть робити

Писання показує, що демони мають значну владу, але вона завжди обмежена Божим дозволом. Вони можуть вселятися в людей і повністю контролювати їхнє тіло, залишаючи розум частково або повністю придушеним. Найяскравіший приклад — гадаринський біснуватий, у якому перебував цілий легіон демонів (Марка 5:1–20). Людина жила серед гробів, кричала, била себе камінням і мала надлюдську силу — ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.

Демони здатні викликати фізичні хвороби: глухоту, німоту, епілепсію, сліпоту, психічні розлади. У Євангеліях часто після вигнання духа людина миттєво зцілювалася (Матвія 9:32–33; 12:22; Марка 9:17–27). Вони спокушають до гріха, обманюють, відводять від істини (1 Тимофія 4:1), стоять за ідолопоклонством і окультними практиками (1 Коринтян 10:20–21). Апостол Павло наголошує, що наша боротьба не проти плоті й крови, а проти духів злоби піднебесних (Ефесян 6:12). Це означає, що демони беруть участь у глобальній духовній війні, намагаючись шкодити Божому задуму й дітям Божим.

Влада Ісуса над демонами

Найбільш вражаюче біблійне свідчення про демонів — це абсолютна, беззаперечна влада Ісуса Христа над ними. Демони завжди впізнавали Його і визнавали Сином Божим ще до того, як це зробили люди (Марка 1:24; 5:7). Вони благали Його не мучити їх раніше часу (Матвія 8:29), просили дозволу ввійти в свиней замість того, щоб бути вигнаними в безодню (Луки 8:31).

Ісус виганяв їх одним словом, іноді навіть не торкаючись людини і не промовляючи довгих заклинань — на відміну від юдейських заклинателів, які потерпіли ганебну невдачу (Дії 19:13–16). Він давав ту саму владу Своїм учням, і демони корилися й їм — в ім’я Ісуса (Марка 16:17; Дії 16:18). Саме вигнання бісів було одним із головних доказів того, що Царство Боже прийшло до людей. Ісус говорив: «Якщо Я Духом Божим виганяю бісів, то дійсно прийшло до вас Царство Боже» (Матвія 12:28).

Майбутнє демонів

Біблія не залишає жодного сумніву щодо кінцевої долі демонів. Вічне полум’я приготоване саме дияволу та його ангелам (Матвія 25:41). Після тисячолітнього царства сатана буде скинутий в озеро вогняне, куди раніше будуть кинуті звір і лжепророк (Об’явлення 20:10). Туди ж підуть і всі демони — назавжди.

Тому для християнина демони — це переможені вороги. Христос на хресті публічно посоромив сили темряви (Колосян 2:15), і той, хто перебуває в Ньому, має повну владу над будь-якою демонічною силою.

Розуміння біблійного вчення про демонів не повинно вести до нездорової цікавості чи страху, а до глибокої вдячності за перемогу Христа і до впевненості в Його захисті. Писання закликає нас бути тверезими й пильними (1 Петра 5:8), але водночас пам’ятати: остаточна перемога вже здобута на Голгофі.