В український мові часто можемо почути подвоєння в словах чи подовження, бо українська мова схиляється до помʼякшення, тому звуки подовжуються чи є запозиченні слова англійські й латинські. Але не всі знають як правильно їх вживати, де потрібно вставляти та яка різниця між подовженням і подвоєнням приголосних.
Тож, давайте розберемось в правилах, а зрозуміліше буде все на прикладах.
Різниця між подвоєнням і подовженням
Подовження слів – це один з різновидів подвоєння, а саме подвоєння – це збіг приголосних.
Приголосні подовжується, коли вони стоять після голосних.
Приголосні такі, як: с, л, н, д, т, з, ж, ш, ц, ч.
Подвоєння приголосних:
- Префікс й корінь: віддати, відділ, заввишки, ззаду.
- Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: юннат (юний натураліст), військкомат (військовий комісаріат).
- Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -н(ій), -ник, -ниц(я): кінь – кінний, осінь – осінній, віконниця, Вінниця.
- Основи дієслова минулого часу на с і ся: трясся, пасся, розрісся.
Подовження:
- Перед я, ю, є в усіх відмінках іменника середнього роду ІІ відміни: життя, життю, у житті; гілля, гіллю, на гіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі.
- Перед я, ю, є в усіх відмінках іменників чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; рілля, ріллі, ріллю, ріллею.
- Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІІІ відміни: мазь – маззю, сіль – сіллю, міць – міццю.
- Перед я і ю в прислівниках: навмання, попідвіконню, зрання.
- Перед ю і є у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються.
Слова з подвоєнням -нн:
Подвоєння -нн використовуємо в іменниках, прикметниках дієприкметник, порядкових числівниках, але є винятки, де подвоєння ми не ставимо.
- В іменниках із суфіксом -ння. Якщо слова утворені від дієслова, де основа -н, то при утворені іменинника додаємо ще -н: писання > писати;
рішення > вирішити;
читання > читати;
навчання >навчати;
бачення > бачити.
- В іменниках на -ння утворені від прикметників чи числівників:
багатий > багаття;
осінній > осіння
- У прикметниках з подовженим -нн. Коли слова закінчуються на -н чи -ний:
невинний;
здоровенний;
страшенний.
- У пасивних дієприкметниках, утворених за допомогою суфіксів -н, -ен, -єн не ставимо:
згаданий;
озброєний;
нескінченний.
Слова з подвоєнням -сс:
Подвоєння -сс в українській мові часто зустрічається в запозичених словах і у власних назвах.
- Подвоєння у запозичених слів прийшли з латини, німецької, французької або англійської:
колосся;
розрісся;
вознісся.
- Подвоєння -сс у власних назвах у прізвищах, географічних назв:
Гросс (прізвище);
Гассен.
Міссурі.
Слова з подвоєнням -зз:
- Подвоєння -зз зберігається у словах іншомовного походження, наприклад латинського, французького, італійського:
меззо-сопрано ( італійський термін).
- Зʼявляється при утворені від кореня, що закінчується на «з», і префікса чи суфікса починається «з»:
беззубий > без + зубий;
беззахисний > без + захисний;
роззброїти > роз + зброїти.
- Подвоєння у власних назвах прізвищах чи географічних назв: Газза ( місто);
Каззо ( італійське прізвище ).
Слова з подвоєнням -лл:
Подвоєння -лл зустрічається у запозичених словах, власних назвах, дієсловах, прикметниках.
- Подвоєння в загальних назвах іншомовного походження :
булла;
вілла;
мулла.
- У дієсловах при зміні форми:
околлювати;
віллити;
коллапсувати.
- У запозичених словах:
баллада;
теллур;
паллета.
Більшість слів є запозиченими, але в нашому українському правописі їх змінюють. В українській мові слова не всі мають подвоєння чи не потрібно вживати.
Якщо ви не впевнені, чи потрібно подвоєння – перевіряйте за словником!