В часи війни слово стає потужною зброєю, яка підтримує бойовий дух та дає сили боротися за свободу. Вірші про захисників та захисниць України стали символом вдячності й любові народу до своїх героїв. Їх читають на мітингах, уроках у школах, під час благодійних акцій. Ці слова гріють серця тих, хто тримає оборону на фронті.
Вірш подяка захисникам України від дітей
***
Спасибі, воїни мої, за те,
Що бережете Україну!
Спасибі вам за тихий мирний сон,
Спасибі вам за те, що ви живі,
Спасибі, ангели мої!
***
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари… Та я точно знаю,
Що ти по-іншому б не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!
***
Спасибі, солдати, за наше життя,
За мирне небо, за світле дитинство.
Хай вас охороняє святе почуття,
І ангели з неба дають вам провидство.
***
Солдате, воїн, захисник,
Пишаюся тобою.
За те що мир мені зберіг
Й відважно йдеш до бою.
За те, що в ці важкі часи
Не бачить тебе мати,
І ні дружину, ні дітей
Не можеш обійняти.
За те, що в мене мирний день.
Живу, навчаюсь, граю,
Що мирне небо наді мной,
Що я війни не знаю.
За те що нині кожен день
І кожную хвилину
Ти, ризикуючи життям,
Борониш Батьківщину.
***
Рідні, незламнії, мужні й хоробрі,
Найсміливіші, відважні та добрі,
Люблячі, милії, ніжні й кохані,
Вмілі, упевнені та незрівняні.
Щира подяка вам, наші герої!
Ворога знищете ви у двобої.
Вами пишаємось й вірим безмежно!
Будемо вільні ми і незалежні!
***
Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних козаків!
Зворушливі вірші про війну в Україні
***
Жили в своїм краю ми мирно й тихо,
Учились діти, працювали всі,
Й не думали, що горе є і лихо,
Ходили влітку по дзвінкій росі,
Чарівні квіти ми у полі рвали,
Плели віночки в літні дні ясні.
А про війну ми, навіть, і не знали,
Співали гарні і дзвінкі пісні.
Та от прийшла війна в наш край проклята,
Гримлять снаряди, дибляться поля…
На ту війну забрали мого тата,
І стала зовсім іншою Земля.
Мені тепер не хочеться співати,
Молюсь, прошу, щоб тато був живий.
Для тата хочу сонце малювати,
Живи, татусю рідний, дорогий…
Я так люблю тебе — не розказати!
Про тебе думаю і бачу уві сні.
Вернись додому — й буду я співати
Найкращі в світі чарівні пісні!
***
А ти на небо зовсім рано полетів,
В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
Залишив біль і смуток, що без тебе…
Кричала мама: «Повернись, не покидай!»
До твого серця щільно притуляла вухо,
Все повторяла: «Сину, не вмирай…»
Замовк весь світ, довкола стало глухо.
Її слова врізалися в серця,
І люди умивалися сльозами.
Не поведе тебе вже до вінця,
Спинився рід, й скінчилось все для мами…
Лиш день і ніч, і зболена душа,
І чорна хустка, що закрила сонце й небо.
Тобі написано посмертного вірша,
Але тобі вже там цього всього не треба.
Тепер ти ангел і до неї прилітай,
Обнявши крилами нечутно, ледь торкнувшись,
Ти маму в ніч холодну зігрівай,
Щоби відчула, що ти поряд, посміхнувшись.
Бо в сиротини тут опори більш нема,
Ти був єдиною надією на старість.
Для тебе все старалась, та дарма,
Нема онуків, хто відчує жалість…
Від вітру й сніговиці захищай,
Щоб не промокла під дощем холодним.
Сховай від граду той мізерний урожай,
Щоб цілий рік не був її голодним.
Від спеки в літню днину прикривай,
Щоб не нагрілась голова на сонці,
І сльози теплим вітром витирай,
Щоб хусточка просохла у долоньці…
***
Чекаємо вдома, герої-звитяжці,
Вже скоро настане наш мирний час.
Нехай перемога, як світло світанку,
Назавжди поверне спокій для нас.
***
Тиждень тому — наче місяць назад.
Місяць назад — наче роки тому.
В мене під вікнами знов чути Град:
Мабуть, сьогодні я точно помру.
В мене в кишенях банкноти й картки.
В мене в наплічнику кішка і крам.
Я так й не встигла купити квитки,
От й ризикую в дорозі життям.
Щоб не здуріти, рахую до трьох.
Щоб не боятись, тримаюсь в руках.
Ми переможемо і з перемог
Відновим будинки в розбитих містах.
Тільки триматись! Ні кроку назад.
Все віддаю — і не шкода.
Тому Вірю в країну із безліччю вад: З нами і правда, і Бог, й ЗСУ.
Звуки лякають звичайних петард
Тих, хто зумів — не загинув в бою.
***
В моїй Україні сьогодні війна,
Небачена людством донині.
Весь світ пробудила страшна новина —
Вночі, о четвертій годині.
Моя Україна — вже сяйво пожеж,
Що сіють ракети і гради.
І танків колини повзуть по полях,
Мов з нір повилазили гади.
Моя Україна — Чорнобиля дзвін
І “Привид” у небі нестримний.
Це армія наша — безстрашний загін,
Це острів Зміїний.
Палає Херсон, Запоріжжя горить,
Маріуполь і Харків в руїнах.
Та з Києва голос: “Тримаймо стрій!
Моя Україно!”
Україно моя — Симеренковий сад
І слово Тараса-пророка.
Моя Україна не знає “назад”,
Вперед її кроки.
Моя Україна — подолана ніч.
На попелі виросте колос.
Моя Україна — Зеленського клич
І Арестовича голос.
В крові захлинаються орки кремля —
На часі їх смертна година.
Засяє у Світі, як нова зоря, —
Моя Україна!
(Л. Федорова)
***
Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був — як жовта хризантема,
що на пів неба раптом розцвіла.
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що — тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!
Хай сам боїться — він уже вчорашній.
Посіють бомби — ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.
***
З якого ви, хлопці, металу?
З якої ви, хлопці, сталі?
Тримали ворожу навалу
Герої із Азовсталі.
Зламавши війни канони,
Тримали що було сили…
Азовського гарнізону
Відважні внуки Атілли.
Поклали і тіло й душу
Ви всі на вівтар свободи.
Де море впивається в сушу,
Проклали у вічність сходи.
Ваш подвиг в зеніті слави,
Ви — стражі людського роду.
З якого ви хлопці сплаву?
З якої міцної породи?
Вкраїни сторінка нова,
Історії нашої віха —
Мужні хлопці з “Азову”,
Незламні солдати — морпіхи!
Гарні вірші про військових
***
Повертайся, татусю, скоріше,
Вся родина на тебе чекає.
Ми з тобою ще вивчимо вірші,
Переможе народ наш, я знаю!
Я люблю тебе дуже, мій татку,
І молюся за тебе до Бога.
Та Небесного Тата прохаю:
“Отче Наш, нам пошли перемогу!”
***
Військові, як крила, підносять країну,
Тримають її на міцних руках.
Нехай перемога веде вас до світла,
Нехай мир буде у ваших серцях.
***
Вони безстрашно бороня’ть наш спокій,
І день, і ніч стоять за землю рідну.
А скільки полягло в бою жорстокім
За щастя й долю нашої країни!
Вони Герої! Слава їм навічно,
Отим найкращим, тим, хто поруч з смертю!
Що всіх нас захищають героїчно
І віддають себе війні у жертву.
Героям слава! Слава Україні!
Вертайтеся живими з того бою!
За вас, відважниих, молимось ми нині…
Чекаєм з Перемогою Святою!
***
Надійний захист Україна має!
Агресію, конфлікти зупиняє.
Цінуймо тих, хто може край наш захистити!
Гвардійців-патріотів – не зломити!
Вони життя своє за Україну віддадуть,
А відсіч ворогам завжди дадуть.
Рішучі й сильни воїни у нас,
Держави гордість, в непростий цей час!
І знаю я, що Україну не зломити,
Якщо Нацгвардія нас буде боронити!
***
Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.
***
Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!
Вірші про перемогу
***
Коли закінчиться війна,
Пройде зима минуть морози,
У матерів обсохнуть сльози.
Коли закінчиться війна,
О дай то Боже.
І знову сонечко загріє,
Довкола все розквітне й заяріє,
Загоїть рани і руїни
Моя рідненька Україна,
Така, що кращої нема
У всьому світі.
(М. Надвірнянський)
***
І буде мир…
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
“Кінець війні, ми ворога здолали!”
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов’я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: “Я живу!!!
Я витримав оцих потвор-мутантів”.
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків – сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримав він оборону, як справжній захисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м’ята.
І мама заспіває “Котика-котка”,
І принесе “від зайчика” гостинця тато.
***
Коли закінчиться війна,
Пройде зима минуть морози,
У матерів обсохнуть сльози.
Коли закінчиться війна,
О дай то Боже.
І знову сонечко загріє,
Довкола все розквітне й заяріє,
Загоїть рани і руїни
Моя рідненька Україна,
Така, що кращої нема
У всьому світі.
(М. Надвірнянський)
***
Як тільки війна закінчиться
Ми вип’ємо кави у Львові.
Посміємось, що криза в Ростові
Та черги за цукром в м@сковії.
Але більше про них ані слова.
Бо за планом у нас після кави і Львова
Настане швидка містовідбудова
У країні нашої мрії.
Маріуполь, Охтирка, Чернігів
Миколаїв, Суми і Київ
Харків, Луганськ та Чугуїв…
Україно, ми все відбудуєм
І ніколи вже не забудем
Ту справжнюю ціну свободи
То ж живи та цвіти мій величний народе!
(О. Висоцький)
***
Причина перша: ми є з України,
За нас стріляє кожна п’ядь землі.
Розчистимо, приберемо руїни,
Ви ж проростете в житньому стеблі.
Причина друга: з нами Бог і правда!
Вдягають нас в сміливості броню!
Виборюючи нашим дітям «завтра»,
Ми знаємо, за що б’ємось в бою!
Причина третя: злість і біль, й зневага!
Вбиваючи ракетами міста,
Ви лиш вбиваєте останні краплі страху,
І пахне помстою загальна боротьба!
Четверта заховалась поміж вами,
ви – скормлені рашистськими грудьми,
народжені слухняними рабами,
ми – українськими і вільними людьми.
Причина п’ята, правда, не остання:
В нас кожен сам і всі тримають стрій!
Тож, вороги, прийміть наші вітання –
Сьогодні буде ваш останній бій.
(О. Добродій)
Поезія — це могутній інструмент, що здатен підтримувати та надихати. Вірші про ЗСУ допомагають не лише захисникам, а й тим, хто чекає на них вдома, відчувати підтримку та надію. Слова, які йдуть від серця, здатні лікувати душу і дарувати віру в краще майбутнє