У цій статті представлено добірку з 10 віршів, присвячених чарівним бджілкам. Ці маленькі, але надзвичайно важливі створіння грають ключову роль у природі, запилюючи рослини та виробляючи мед. Вірші про бджілку для дітей наповнені радістю, гармонією та мудрістю, що відображає їхню красу та працьовитість. Завдяки цій збірці читачі зможуть зануритися у світ бджілок, оцінити їхню важливість та насолодитися поетичними образами, що змушують задуматися про місце цих комах у нашому житті.
Пасіка
Я до діда приїздив,
І на пасіку ходив.
«Будь уважним!» — каже дід,-
«Не роби ніяких бід!»
Тільки дід мій відвернувся,
Я над вуликом нагнувся.
Пальцем меду доставав
І…в полон до бджіл попав.
Бджоли дружно вилітали
І на голову сідали.
Мед мені на ніс прилип,
Тепер ніс, мов черевик.
Моя бідна голова,
Мов, козацька булава.
Стирчать лише очі-
Меду вже не хочу.
Добрий медок
Бджілка літає
Серед квіток,
В вулик збирає
Добрий медок.
Ой і солодкий
Сік у квіток,
Дасть досхочу нам
Меду дідок.
Скаже: «Жалійте,
Діти, бджілок.
Носять вони нам
Гарний медок
Бджілки і ведмідь
А я бджілка жу-жу-жу,
Я з ведмедем не дружу,
Бо ведмідь краде медок,
Ображає нас бджілок.
А я бджілка трулюлю,
Я ведмедя ужалю,
Буде ведмідь знати,
Як нас ображати.
А я ведмідь волохатий,
Люблю медом ласувати,
Тож бджілкам лайливим
Мене не злякати.
Бджілкине літо
Біля гаю хату маю,
День у день я вилітаю:
Жде на мене праця влітку —
Оглядаю кожну квітку,
Легко лину над лужком,
А частую всіх медком.
Бджілка не грає на сопілці
Я гукнув учора бджілці,
щоб зіграла на сопілці.
Але бджілка не змогла —
Дуже зайнята була.
Я сказав сьогодні бджілці,
Щоб зіграла на сопілці,
Але бджілка не схотіла —
До квіток на луг спішила.
Завтра бджілці я скажу;
— Я тобі допоможу.
А як меду назбираєм —
На сопілці вдвох зіграєм.
Бджілка та Джмелик
Бджілка з Джмеликом
Літали,
Бджілка з Джмеликом
Дзижчали:
— Джжжу!
— Дзззу!
— Джжжу!
— Дзззу!
Наполохали Козу.
Та як стрибне
За паркан,
Під яким
Дрімав Кабан.
З несподіванки
Кабан підхопивсь,
Звалив паркан.
Він упав
На пса Полкана.
Бджілка та комахи
Летить бджілка у гайок,
Щоб зібрати нам медок.
Медок солоденький – для дітОк маленьких.
Та раптово нізвідкіль
Там зявився поруч джміль,
Важкий і хитрющий ість нектар смачнющий!
Ось метелик прилетів,
На ромашечку присів –
Нектар ароматний
Для комах принадний.
Але бджілка не зважає
І смачного всім бажає.
Тут квітів багато
Буде що зібрати.
Бджолині дні
У бджолиному вулику гомін,
Робота кипить, бджоли в колі.
Вони будують, плетуть, працюють,
Кожна із них — вірна, як доля.
Над квітами, що танцюють на вітрі,
Ти, бджілко, мов мрія, кружляєш,
Запах меду, як віра, щира,
Тебе у світі ніхто не забуде.
Золота пелена у ранковій імлі,
Ти приноси благодать у наші дні,
Злагода в природі — твоя основа,
У всіх нас залишаєш тепла слово.
Твої крильця — наче сонячні промінчики,
Вони співають пісню про життя,
Всі ми навколо в захваті,
Спостерігаючи, як радіє весна.
Бджолині таємниці
У таємничому світі бджіл,
Де бджолині танці в вечірнім часі,
Вони шепочуть про таємниці,
Що знають про мед і про краси.
З ранку до вечора, без відпочинку,
Вони збирають нектар, як мрії,
Насіння життя у кожнім укусі,
Вони вчать нас цінувати надії.
Вулики, немов крихітні будиночки,
У них спокій, любов і праця,
Але й трішки жарти, й усмішки,
Твоя життєва енергія — як танець.
Змістила в собі ти світлі барви,
Бджілко, ти — любов, що нас з’єднує,
В твоїх крилах летить надія,
Світу даруєш радість та диво.
Вірш про бджілку у раю
На луках, де світять зірки,
Бджілка весело літає,
Кожна квітка для неї — радість,
Кожен дотик — насолода, знає.
Вона п’є нектар, наче вино,
Збираючи аромат весни,
Золотим медом повниться вулик,
Де кожен день — нові пісні.
Бджолині серця пульсують в такт,
Вони мріють про світло, про щастя,
Твій труд — це символ єдності,
Зближуєш всіх, роблячи нас вірнішими.
Тож нехай, мила бджілко, живеш,
У твоєму світі знайдемо ми шлях,
Ти — частинка того, що любимо,
Наша радість, натхнення в кожний змах.
Пам’ятайте, що ці маленькі створіння, попри свій розмір, мають величезне значення для нашого світу, тому варто цінувати, захищати їх та вивчати вірші про бджілку.